Ой попід гай зелененький (Пісня про Довбуша)

Виконавець: Тарас Житинський

Слова: Українська народна пісня

Музика:

Текст пісні

Ой по-під гай зелененький Ходить Довбуш молоденький На ніженьку налягає, Топірцем ся підпирає. Ой, ви, хлопці, свистом-свистом, Засипає стежки листом. Ой, ви, хлопці, бігом-бігом, Замітає стежки снігом. Аби Кути не минути, До Космача повернути. До Космача, та й до Дзвінки, До Штефанової жінки. Добрий вечір, Штефанова! Чи вечеря вже готова? А вечеря не готова, Бо Штефана нема вдома. Він поїхав петлювати, Мабудь буде ночувати . Штефан пішов на роботу, Повернеться у суботу. Чи будеш нам відкривати? Чи самим ся добувати? В мене двері тисовії, На них замки сталевії. Не поможуть замки твої, Як підставлю плечі свої. Довбуш начав налягати, Стали двері ся ламати. Довбуш двері відкриває, (Довбуш плечі підкладає,) Штефан в Довбуша стріляє. Як устрілив в праве плече, А з лівого кровця тече. Бо знав добре поціляти, Довбуш буде помирати. Ой, ви, хлопці, ой, ви мої, Візьміть мене з хати тої. Ой, ви, хлопці, ви, молодці, Беріть мене на топорці. Беріть мене на топори, Занесіть мя в чорні гори. Занесіть мя в Верховину, Де родився, там най згину. Там родились тато й мати, Там я буду спочивати. Сріблом-златом поділіться, Та й за мною не журіться. Штефанові дайте мірку, Бо я любив його жінку. Штефанисі дайте сала, Бо вона мене кохала. Тай топірці занехайте, Крови більш не проливайте. Бо кров людська - не водиця, Проливати не годиться. Як будемо ґаздувати, Жінкам правди не казати! Не журіться, пане-браття, - Ще повстане Прикарпаття! Ой, попід гай зелененький Ходить Довбуш молоденький.

Про що ця пісня

Ця пісня — одна з численних народних балад про Олексу Довбуша, легендарного ватажка опришків, який діяв у Карпатах у XVIII столітті. Вона, ймовірно, виникла в гуцульському середовищі, де пам’ять про Довбуша передавалася з покоління в покоління як символ боротьби за справедливість і волю. У пісні зображено його останні миті — зраду, поранення та прощання з побратимами.

Довбуш у цій баладі — не лише герой, а й людина з глибокими почуттями, здатна на любов і прощення. Його прохання не мститися, залишити топірці та не проливати більше крові надає пісні морального звучання. Це послання про ціну людського життя, прощення і мир, що залишається актуальним і сьогодні.

Пісня викликає сильні емоції — від захоплення героїзмом до гіркоти втрати. Вона створює образ Карпат як місця сили і скорботи, де природа стає свідком людських драм. Ця балада — не лише історія про Довбуша, а й глибоке роздумування про честь, любов і прощення.

Рейтинг: 4.5
Переглядів: 215