Складносурядні речення потрібні для того, щоб об’єднувати рівноправні частини речення, показувати зв’язки між діями або подіями — одночасність, послідовність, протиставлення, наслідок тощо. Вони роблять текст логічним і зв’язним — допомагають плавно переходити від однієї думки до іншої та уникати повторів і скорочувати текст.
Що таке складносурядне речення
Складносурядне речення — це складне речення, у якому дві або більше частин рівноправні (тобто можуть існувати як окремі речення) і з’єднані між собою сурядним сполучником (наприклад: і, й, а, але, та, або, чи).
Приклади:
Я читав книгу, і брат дивився фільм.
(Дві дії відбуваються одночасно, частини пов’язані сполучником і.)
Небо було хмарне, але дощу не було.
(Протиставлення — сполучник але)
Можемо піти в кіно, або залишимось вдома.
(Вибір — сполучник або)
Види складносурядних речень
Поняття про складносурядне речення включає в себе декілька видів таких речень.
Складносурядні речення поділяються на три основні види, залежно від смислових зв’язків між частинами:
Складносурядні речення з єднальним сполучником: і, й, та (у значенні «і»), також, ні… ні, як… так і, не тільки… а й тощо. Це значення одночасності, послідовності дій.
Приклад:
Сонце світило, і пташки співали.
Вона не лише малює, а й співає.
Складносурядні речення з протиставним сполучником: а, але, та (у значенні «але»), проте, однак. Значення: протиставлення або зіставлення дій/явищ.
Приклад:
Я хотів піти, але залишився.
Він швидкий, а брат повільний.
Складносурядне речення з розділовим сполучником: або, чи, то… то, не то… не то, хоч… хоч. Значення: вибір, чергування, взаємовиключення.
Приклад:
Підемо в кіно, або залишимось удома.
То сміється, то плаче.
Кожна частина в складносурядному реченні має свою граматичну основу і може існувати окремо.
Як визначити складносурядне речення
У реченні є два або більше граматичні основи, частини з’єднані сполучниками сурядності та кожна частина може бути самостійним реченням.
Приклади складносурядних речень
Приклади та схеми складносурядних речень з різними типами зв’язку:
- Єднальні сполучники (і, й, також, не тільки… а й):
Сонце зійшло, і небо стало блакитним.
Вона усміхається, й очі світяться радістю.
Не тільки мама приїхала, а й тато завітав у гості.
- Протиставні сполучники (але, а, проте, та у значенні «але»):
Я хотів відпочити, але довелося працювати.
Вона сумувала, а він радів.
Дощ лив як з відра, та ми не злякались.
- Розділові сполучники (або, чи, то… то, не то… не то):
Чи йдемо до парку, чи залишимось удома — вирішуй сам.
То сміється, то плаче — справжнє дитя!
Або вчися, або готуйся до несподіванок.
Коли в складносурядному реченні не ставиться кома
Кома в складносурядному реченні зазвичай ставиться, але є винятки, коли її можна не ставити. Основні випадки, коли кома не ставиться між частинами складносурядного речення:
- Однаковий другорядний член або вставне/службове слово стосується обох частин речення. Наприклад: Уранці ми зібралися і вирушили в дорогу (спільне обставинне слово “уранці”, тому без коми).
- Частини дуже короткі та мають спільний елемент. Наприклад: Він прийшов і пішов (короткі, тісно пов’язані частини).
- Єднальний сполучник “і”, “й”, “та (і)”, якщо частини короткі й тісно пов’язані за змістом. Наприклад: Сонце світить і вітерець повіває.
Але якщо частини мають різні підмети, ускладнені обставинами або обставинними зворотами — кома ставиться. Наприклад: Сонце вже зійшло, і над полем заграв жайворонок.
