Іноді найпростіші речі виявляються найважливішими. Ми користуємось ними щодня, навіть не замислюючись — у розмовах, повідомленнях, листах чи просто в думках. Саме з них починається будь-яка мова, будь-яка історія. Вони короткі, зрозумілі, але водночас можуть передати емоцію, намір або наказ. Прості речення — це мовні цеглинки, з яких ми щодня будуємо свої думки й діалоги. І хоча вони здаються очевидними, за ними ховається більше, ніж може здатися на перший погляд. У цій статті ми зібрали інформацію про прості речення, яка може бути корисною.
Що таке просте речення?
Просте речення – це речення, яке містить лише одну граматичну основу (один підмет і один присудок). Воно виражає завершену думку і може бути як коротким, так і розгорнутим. На відміну від складного речення, воно не ділиться на частини, пов’язані підрядним або сполучниковим зв’язком.
Як розрізнити просте і складне речення?
Щоб розрізнити просте і складне речення, достатньо звернути увагу на кількість граматичних основ. У простому реченні є лише одна граматична основа — тобто одне підмето-присудкове ядро, наприклад: “Сонце світить.” або “Діти граються на майданчику.” У складному ж реченні таких основ дві або більше, і кожна з них може існувати як окреме речення. Наприклад: “Сонце світить, і діти граються на майданчику.” — це вже складне речення, бо містить дві частини, з’єднані сполучником. Отже, ключ до розпізнавання — це кількість думок (граматичних основ), які в ньому виражено. Ось приклади складних і простих речень, схожих між собою.
- Сонце світить. (Просте) – Сонце світить, і небо ясне. (Складне)
- Діти читають книжки. (Просте) – Діти читають книжки, а вчитель перевіряє зошити. (Складне)
- Пташка співає в саду. (Просте) – Пташка співає в саду, коли розквітають квіти. (Складне)
- Мама готує вечерю. (Просте) – Мама готує вечерю, а тато накриває на стіл. (Складне)
- Вітер шумить у гіллі. (Просте) – Вітер шумить у гіллі, і листя падає на землю. (Складне).
Ці приклади допомагають краще відчути різницю: прості речення подають одну завершену думку, тоді як складні — поєднують кілька. Тому в першу чергу завжди шукайте граматичні основи. Якщо одна – це просте. Якщо дві та більше – це складне.
50 прикладів простих речень (різні види)
Прості речення мають різні види в залежності від їх структури. Таким чином вони поділяються на такі види нерозповсюджені та розповсюджені, іменникові, та ускладнені. Ускладнені можуть бути однорідними членами, звертаннями та зворотами. Також вони поділяються на види за метою висловлювання на розповідні, питальні і спонукальні.
Нерозповсюджені (лише основа)
Нерозповсюджені прості речення — це найкоротші й найпростіші висловлювання, які містять лише головні члени речення: підмет і присудок, або іноді лише один із них. Вони передають базову, стиснуту думку без додаткових подробиць чи описів. Такі речення часто вживаються в усному мовленні, у казках, в художніх текстах для створення динаміки або ритму. Незважаючи на свою простоту, вони можуть бути дуже виразними й емоційно насиченими. Ось кілька прикладів таких речень:
- Птах летить.
- Вітер дме.
- Мама спить.
- Хлопець біжить.
- Собака гавкає.
Розповсюджені (з додатковими членами)
Розповсюджені прості речення — це речення, в яких крім підмета і присудка є другорядні члени: додатки, означення або обставини. Вони дають більше інформації, деталізують події, пояснюють, як, де, коли або чому щось відбувається. Такі речення допомагають створювати яскраві описи, краще передавати настрій або розкривати ситуацію. У художньому та публіцистичному мовленні розповсюджені речення зустрічаються найчастіше, бо роблять текст насиченішим і живішим. Приклади розповсюджених простих речень:
- Сонячний промінь освітлює кімнату.
- Маленька дівчинка малює квіти.
- Старий дід розповідає цікаву історію.
- Вчитель пояснює нову тему.
- Сильний вітер гойдає дерева.
Іменникові (без дієслова)
Іменникові прості речення — це речення, в яких головним членом є іменник або займенник, що виступає підметом, а присудок може бути відсутнім або виражений іменником. Вони часто використовуються для коротких, чітких висловлювань, назв, заголовків або повідомлень. Такі речення передають загальний настрій, стан або визначення, не потребуючи дії. Їх можна зустріти в художній літературі, публіцистиці, а також у повсякденному мовленні для лаконічного вираження думки. Приклади іменникових простих речень:
- Ніч. Тиша.
- Зима. Мороз.
- Ранок. Свіже повітря.
- Вечір. Спокій.
- Літо. Спекота.
Ускладнені однорідними членами
Ускладнені прості речення з однорідними членами — це такі речення, в яких один із членів (підмет, присудок, додаток, обставина тощо) представлений кількома словами, пов’язаними між собою. Вони роблять висловлювання повнішим, різноманітнішим та яскравішим. Однорідні члени з’єднуються сполучниками (і, або, але, та) або без них, і часто використовуються в описах, переліках або при передачі кількох дій одночасно. Такі речення збагачують мову та допомагають точно передати кілька фактів у межах одного висловлювання.
- Діти грали, сміялися і бігали. (однорідні присудки)
- На столі лежали яблука, груші і сливи. (однорідні підмети)
- Вона любить читати, малювати і співати.
- Хлопець купив книгу, ручку і зошит.
- Собака гавкала, бігала і гралася.
Ускладнені (зворот, звертання)
Ускладнені прості речення зі зворотами та звертаннями мають додаткові конструкції, які уточнюють або розширюють зміст. Звороти — це словосполучення, що виконують роль другорядного члена речення, наприклад дієприкметникові чи дієприслівникові. Такі речення залишаються простими, бо мають лише одну граматичну основу, але завдяки додатковим елементам стають виразнішими. Вони часто використовуються у розмовному та художньому мовленні, щоб додати емоційності, образності та точності.
- Сонце, яскраво світячи, гріло землю. (дієприслівниковий зворот)
- Діти, будьте обережні! (звертання)
- Книга, яку я читав, була дуже цікавою. (означальний зворот)
- Хлопче, підійди сюди!
- Вчитель, пояснюючи правило, писав на дошці.
Розповідні
Розповідні прості речення — це найбільш поширений тип речень, які просто передають інформацію без вираження емоцій, запитань чи наказів. Вони можуть бути стверджувальними або заперечними й зазвичай складаються з підмета та присудка. Такі речення зазвичай використовуються для опису фактів, подій або явищ. Вони служать для того, щоб передати читачеві або слухачеві певну думку чи відомість. Наприклад:
- Сьогодні сонячно.
- Діти граються на подвір’ї.
- Вона купила нову книгу.
- Ми пішли на прогулянку.
- Вчора ми бачили цікавий фільм.
Запитальні
Запитальні прості речення — це речення, які вживаються для того, щоб отримати інформацію, підтвердження або пояснення. Вони можуть починатися зі слів “хто”, “що”, “де”, “коли”, “чому”, “як” або мати інтонацію запитання. Такі речення мають одну граматичну основу, але завдяки формі або інтонації висловлюють інтерес або потребу в діалозі. Вони часто вживаються в усному мовленні, розмовах, інтерв’ю та художніх творах. Запитальні речення додають живості комунікації й створюють простір для обміну думками.
- Ти йдеш додому?
- Чи знаєш ти цю пісню?
- Де лежить моя книга?
- Коли починається урок?
- Хто прийшов?
Спонукальні
Спонукальні прості речення — це речення, які виражають заклик до дії, пораду, наказ або прохання. Вони можуть звучати м’яко або рішуче, залежно від інтонації та змісту. Такі речення мають одну граматичну основу, але їх головне призначення — спонукати когось до певних дій. Спонукальні речення часто використовуються в повсякденному мовленні, інструкціях, проханнях або наказах, роблячи спілкування більш емоційним і динамічним.
- Відчини вікно!
- Не кричи так голосно!
- Будь ласка, допоможи мені.
- Давай підемо гуляти.
- Не забудь купити хліб.
Окличні
Окличні прості речення — це речення, які виражають сильні емоції, здивування, захоплення або радість. Вони використовуються для того, щоб привернути увагу або передати емоційний стан. Такі речення мають одну граматичну основу і зазвичай супроводжуються інтонацією, що підкреслює емоційний заряд. Окличні речення часто використовуються в усному мовленні, у літературних творах, щоб підкреслити враження, реакцію на подію чи явище. Вони додають виразності та емоційної насиченості в спілкування.
- Яка гарна погода!
- Як же це складно!
- Яке воно велике!
- Як швидко пролетів день!
- Як же я втомився!
Узагальнені (із займенниками)
Узагальнені прості речення — це речення, які виражають загальне, типове або узагальнене поняття, без прив’язки до конкретних обставин або осіб. Вони можуть описувати загальні властивості предметів, явищ або дій, не вказуючи на конкретних учасників чи моменти. Такі речення часто використовуються для вираження загальних істин або стандартів поведінки, властивих для всіх або більшості. Вони допомагають підкреслити загальноприйняті факти або моральні установки, створюючи відчуття загальності та стабільності.
- Усі люблять солодке.
- Ніхто не знав відповіді.
- Кожен хоче щастя.
- Дехто вже пішов.
- Щось сталося.
Усі види простих речень мають свою особливість і використовуються в мовленні для різних цілей. Розповідні речення дозволяють просто передавати інформацію, описуючи події, факти чи явища. Запитальні речення запитують про певні факти або отримання додаткової інформації. Спонукальні речення спонукають до дії, передаючи наказ, пораду або прохання. Окличні речення виражають емоції та здивування, додаючи експресії в мовлення. Нерозповсюджені та розповсюджені речення дають різну глибину змісту: одні зосереджуються на простій, стиснутій інформації, інші ж надають деталі та уточнення. Кожен з цих видів допомагає створювати живе, багате і різноманітне мовлення, що дозволяє точно передавати думки й емоції.
Прості речення є основою для побудови більш складних конструкцій у мовленні. Вони надають можливість чітко й лаконічно передати думку, створюючи основу для розуміння та взаємодії в мові. Розрізняючи види простих речень, ми можемо точно виражати свої емоції, запитувати, спонукати до дії або просто повідомляти інформацію. Вивчення цих речень дозволяє краще розуміти структуру мови та використовувати її більш ефективно в різних комунікативних ситуаціях. Уміння працювати з простими реченнями — важлива складова мовного розвитку та комунікації.
