Захворювання хребта вважаються одними з найрозповсюдженіших серед людей від підліткового до похилого віку. За різними даними, остеохондрозом в Україні хворіють від 45% до 89% населення. Хвороба характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами в міжхребцевих дисках та прилеглих тканинах, що провокує втрату еластичності та амортизації при навантаженнях. Остеохондроз може вражати різні відділи хребта, тому розрізняють шийний, грудний, поперековий види. Також виділяють поширений остеохондроз, при якому ураження присутні в кількох відділах хребта одночасно.
Причини виникнення та стадії розвитку дегенеративних змін хребта
Виникнення остеохондрозу відбувається під впливом багатьох чинників як зовнішніх, так і внутрішніх. Якщо визначити причини розвитку захворювання, лікування буде ефективнішим. Часто до появи дегенеративно-дистрофічних змін відносять кілька факторів:
- надлишкова вага;
- сидячий спосіб життя;
- травми хребта;
- спадковість;
- неправильна постава;
- надмірні або недостатні фізичні навантаження;
- вікові зміни;
- порушення обмінних процесів;
- тютюнопаління;
- вживання алкоголю.
На початковій стадії розвитку не всі помічають остеохондроз, адже легкий біль у спині часто пояснюють звичайною втомою. Проте вже на цьому етапі відбувається зниження еластичності міжхребцевих дисків.
На другій стадії (нестабільності) фіброзне кільце міжхребцевого диска вже вкривається мікротріщинами, тому хребцеві сегменти втрачають стабільність. Про це можуть свідчити періодичні болі під час і без навантажень.
Під час третьої стадії (декомпенсації) формуються грижі, здавлюються нервові корінці, тому з’являються неврологічні симптоми. Больові відчуття сильнішають та майже не проходять.
Стадія фіброзу (четверта) характеризується рубцюванням уражених тканин та утворенням остеофітів (кісткових розростань). Через це хребет стає менш рухливим, а біль — хронічним.
Симптоми остеохондрозу та його лікування
Незалежно від локалізації дегенеративно-дистрофічних змін хребта, остеохондроз проявляється больовими відчуттями різної інтенсивності, м’язовими спазмами, онімінням, поколюванням в кінцівках, обмеженням рухливості та головним болем.
Лікування патології в неускладнених випадках передбачає медикаментозну терапію та лікувальну фізкультуру. Обов’язково призначаються комплексні хондропротектори, у складі яких не тільки хондроїтин та глюкозамін, а й ібупрофен. Така комбінація, наприклад, у капсулах Терафлекс® Адванс, сприяє відновленню хрящової тканини міжхребцевих дисків, зменшує запалення та надає знеболюючий ефект. За призначенням лікаря його можна використовувати як у періоди загострення, так і при хронічних процесах.
Також консервативна терапія остеохондрозу включає використання:
- міорелаксантів проти спазмів м’язів;
- вітамінів групи В , що покращують провідність нервових імпульсів;
- кортикостероїдів у вигляді місцевих ін’єкцій.
Залежно від важкості стану також призначають фізіотерапевтичні процедури, масаж, ортопедичну корекцію, тракційну терапію. У складних випадках передбачено лише оперативне втручання.
Список використаної літератури:
- Бичук, О., Альошина, А., & Ніфака, Я. (2005). Вивчення анатомічних та функціо нальних характеристик хребта та причин виникнення остеохондрозу. Молода спортивна наука України.—2005.—вип, 9, 45-49.
- Альошина, А. І., & Альошина, А. О. (2016). Актуальні питання профілактики та реабілітації остеохондрозу шийно-грудного відділу хребта.
- Povoroznjuk, V., & Dzerovych, N. (2007). 429 EFFECTIVENESS OF COMPLEX MEDICATION (GLUCOSAMIN+ CHONDROITIN+ IBUPROFEN) FOR TREATMENT OF PAIN SYNDROME UNDER KNEE OSTEOARTHRITIS. Osteoarthritis and Cartilage, 15, C232-C233.
