Тривога розлуки – це поширена емоційна реакція в дитинстві, що є нормальною частиною розвитку, особливо у маленьких дітей. Діти можуть відчувати стрес, коли їх відокремлюють від батьків, опікунів або інших людей, з якими вони почуваються в безпеці.
Ситуації, що можуть спровокувати тривогу розлуки
- Маленькі діти можуть відчувати тривогу розлуки, коли вперше починають відвідувати дитячий садок, дошкільний заклад або школу. Перебування з незнайомими дорослими або кількагодинне розлучення з батьками спочатку може здаватися для них надто важким випробуванням.
- Значні зміни вдома: переїзд до нового будинку, зміна школи, розлучення батьків, поява нового брата чи сестри або зміни в режимі догляду можуть змусити дитину відчути, що звичне для неї оточення стає менш передбачуваним.
- Діти можуть стати більш тривожними після хвороби, госпіталізації, нещасного випадку, страшної події чи іншого досвіду, який змушує їх особливо гостро усвідомлювати можливість того, що щось може статися з ними або з тими, хто про них піклується. Навіть якщо дорослі вважають якусь подію відносно незначною, дитина може сприймати її інакше.
- Часті відрядження одного з батьків, зміни в його графіку роботи або тривала відсутність. Діти можуть постійно запитувати, коли батько чи мати повернеться, переживати, коли ця людина виходить з дому, або відмовлятися залишатися з іншими дорослими, яким вони довіряють.
Дитина, яка переживає лише короткочасне занепокоєння під час початку навчання в школі, можливо, просто пристосовується до нового розпорядку дня. Однак серйозніші підстави для занепокоєння можуть виникнути, коли тривога триває тижнями чи місяцями або коли вона неодноразово заважає дитині брати участь у звичайних заходах. Прикладами можуть бути постійна відмова відвідувати школу, сильний стрес, коли батьки виходять із кімнати, труднощі зі сном без опікуна поруч, постійні побоювання, що з батьками станеться щось погане, та часті скарги на фізичний дискомфорт перед розлукою.
Чим може допомогти психотерапевт?
Дитячий психолог https://kpt-center.com.ua/kpt-online/dytyachyy-psykholoh-online/ зазвичай створює створити середовище, в якому дитина зможе обговорити свої страхи, не відчуваючи тиску, і яке відповідатиме її віку. Молодші діти, які ще недостатньо володіють мовою, можуть виражати себе через гру, малювання чи інші види діяльності, а не описуючи свої емоції безпосередньо. Залежно від потреб дитини, терапевт може поступово привчати її до розлуки, навчати технікам релаксації та усвідомленню емоцій, а також допомагати розробляти стратегії реагування на тривожні думки.
Батьки також можуть отримати рекомендації. Іноді заспокоєння з найкращими намірами або зміни у розпорядку дня можуть ненавмисно посилити уникнення. Терапевт може допомогти опікунам реагувати послідовно, одночасно заспокоюючи дитину та дотримуючись відповідних меж.
Професійна підтримка є особливо корисною, коли тривога розлуки суттєво впливає на відвідування школи, сон, сімейне життя або здатність дитини брати участь у заходах, відповідних її віку. Терапевт може оцінити ситуацію в цілому, розглянути можливі тригери та визначити, чи потрібна додаткова підтримка або обстеження.
