Завтра

І я з місяцем тихо говорю, Що наболіло, а що кипить. Втома змішалася з головою, І вже нутро моє знову кричить. Кричить немов його ріже рутина, Замкнене коло сталевих сліз. Чому всередині я ще дитина? А очі стверджують, що вже підріс. А місяць шепче десь через хмари, Хіба за це ти моливсь життю, Щоб прикувати себе на нарах, Служити тим, хто служить буттю? Я не знаю, що тут робити, Можливо ти підкажеш мені, Навчиш мене правильно жити, Навчиш тому, чому навчитись не зміг. Чому навчитись не зміг?.. Приспів: І весь світ мені дорожчий За правила нудних людей. Цінувати я не хочу Склад безсенсових речей. Я не знаю і не буду, Що таке втрачати час. Невже не кожен вартий того, Щоб второпати хоч раз? І я з місяцем тихо говорю, Він сказав, що у мене дар. Подружитись самим з собою, Адже не кожен здатен так. Правда скільки б він з головою, Серце стверділо немов янтар. Я тільки зараз дізнався то, що можна було зробити так: Приспів. Завтра може й не настати, | Завтра може й не прийти. | Дихання навіки стати, | І душа до неба йти. | А що згадаєш, що забудеш, | Коли життя твоє пусте? | Невже не кожен вартий того, | Щоб второпати просте? | (2)