Ой у гаю, при Дунаю

Виконавець: Тріо Мареничів

Слова: Українська народна пісня

Музика:

Текст пісні

Ой у гаю, при Дунаю Соловей щебече. Він свою всю пташину До гніздечка кличе. Ой тьох-тьох і тьох-тьох-тьох | Соловей щебече. | Він свою всю пташину | (2) До гніздечка кличе. | Ой у гаю, при Дунаю Там музика грає. Бас гуде, скрипка плаче, Милий мій гуляє. Ой тьох-тьох і тьох-тьох-тьох | Там музика грає. | Бас гуде, скрипка плаче, | (2) Милий мий гуляє. | Ой у гаю, при Дунаю Стою самотою. Плачу, тужу, ще й ридаю Милий за тобою. Ой тьох-тьох і тьох-тьох-тьох | Соловей щебече. | Він свою всю пташину | (2) До гніздечка кличе. |

Про що ця пісня

«Ой у гаю при Дунаю» — це українська народна пісня, що вперше зафіксована в архівних матеріалах ще в 1916 році. Її походження пов’язане з Нижнім Подунав’ям, регіоном, де зливаються культурні впливи України, Молдови та Балкан. Пісня має декілька варіантів тексту, що свідчить про її поширення та адаптацію в різних місцевостях. Серед відомих виконавців — Тріо Мареничів, Міла Йовович та хор «Гомін».

У тексті пісні поєднуються образи природи та людських почуттів. Соловей, що щебече в гаю, символізує кохання та тугу. Музика, що лунає при Дунаю, створює атмосферу свята, але водночас підкреслює самотність ліричної героїні, яка стоїть осторонь, спостерігаючи за веселощами. Ця контрастність між зовнішнім святом і внутрішнім смутком робить пісню глибоко емоційною та близькою багатьом поколінням слухачів.

«Ой у гаю при Дунаю» — це не лише музичний твір, а й культурний артефакт, що передає багатство української народної творчості. Її мелодія та слова зберігають дух часу, коли пісня була створена, і водночас залишаються актуальними, викликаючи відгук у серцях сучасних слухачів.

Рейтинг: 4.9
Переглядів: 154