Гуцулка Ксеня

Виконавець: Василь Білоцерківський

Слова: Ярослав Барнич

Музика: Ярослав Барнич

Текст пісні

Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила, А в ній постать сніжнобіла, - Гуцул Ксеню в ній пізнав. Він дивився в очі сині, Тихо спершись на соснині, І слова ніжні любові Він до неї промовляв: Приспів: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти лунає, Та що серце кохає, Бо гаряче, мов жар. Вже пройшло гаряче літо, Гуцул іншу любив скрито, А гуцулку чорнобриву Він в останню ніч прощав. В Черемоші грали хвилі, Сумували очі сині, Тільки вітер на соснині Сумну пісню вигравав: Приспів.

Про що ця пісня

Пісня «Гуцулка Ксеня» народилася в 1930-х роках і стала однією з найвідоміших українських мелодій XX століття. Її авторство приписують Ярославу Барничу, композитору та диригенту, який, за однією з версій, написав її у 1932–1933 роках, надихнувшись своєю ученицею Ксенією Клиновською. Існує також версія, що пісню створив учитель Роман Савицький для своєї племінниці Ксенії Бурачинської у 1932 році. Попри дискусії щодо авторства, пісня швидко здобула популярність і вважалася народною.

Ярослав Барнич, відомий своїми оперетами та піснями, зокрема «Гуцулкою Ксенею», вніс значний вклад у розвиток української музики. Його творчість відзначалася поєднанням народних мотивів з елементами європейської музичної традиції, що надало пісні особливого шарму та мелодійності.

Сама пісня розповідає про кохання гуцула до Ксені, яке спалахнуло на тлі карпатської ночі та полонини. Однак з часом гуцул полюбив іншу, і в останню ніч прощався з Ксенею. Ця історія про кохання, що не здійснилося, передає глибокі емоції та створює образи, сповнені ніжності, суму та краси карпатської природи.

Рейтинг: 4.9
Переглядів: 184